Перейти до вмісту

Перші дрони: як починалася безпілотна авіація

Тип
Редакційна підбірка
Перевірено редакцією

Дрони не почалися з квадрокоптерів і камер. Від експериментів 1917 року до реактивного Firebee 1951-го інженери шукали способи керувати літаком на відстані, утримувати його в польоті автоматично й використовувати повторно.

Нижче — десять показових апаратів і програм. Це історичний маршрут, а не рейтинг і не твердження, що саме вони були єдиними або беззаперечно першими у світі. Дати позначають конкретні події: випробування, перший політ чи застосування.

Від перших дослідів до реактивних мішеней

Kettering Bug, Queen Bee та ранній Firebee — ілюстрація DroneLabs
Ілюстрація DroneLabs. Умовне зображення трьох етапів розвитку, не креслення й не один масштаб.

Десять історичних профілів

  1. Aerial Target
  2. Hewitt–Sperry Automatic Airplane
  3. Kettering Bug
  4. RAE Larynx
  5. de Havilland Queen Bee
  6. Airspeed Queen Wasp
  7. Radioplane OQ-2
  8. Naval Aircraft Factory TDN-1
  9. Interstate TDR-1
  10. Ryan Firebee

1. Aerial Target: радіокерування ще у 1917 році

1917 · Велика Британія — Експериментальний радіокерований літак

Назва Aerial Target пов’язана з британськими дослідами радіокерування часів Першої світової війни. Одним із ключових розробників системи керування був Арчибальд Лоу; серед залучених конструкторів літальних апаратів — Джеффрі де Гевілленд.

21 березня 1917 року в Апейвоні відбулося випробування апарата Aerial Target. Це важлива рання віха керування літаком без пілота на борту, але не доказ появи готового серійного безпілотника. За спільною назвою стояло кілька розробок, тому їхні випробування й конструкції не варто зводити до однієї універсальної моделі.

Що змінилося: команди можна було передавати літаку на відстані. Водночас радіокерування саме по собі ще не означало надійної навігації чи автономного виконання складного маршруту. Достовірне фото саме цього апарата до профілю не підставляємо замість знімка іншого літака.

2. Hewitt–Sperry Automatic Airplane: політ за допомогою автоматики

1917–1918 · США — Експериментальна програма автоматичного польоту

Hewitt–Sperry Automatic Airplane, 1918 рік. Архівне фото; автор не встановлений. Public domain / Wikimedia Commons.
Hewitt–Sperry Automatic Airplane, 1918 рік. Архівне фото; автор не встановлений. Public domain / Wikimedia Commons.

Американська програма Hewitt–Sperry розвивала інший бік безпілотної авіації — автоматичне утримання літака в польоті. У її історії поєдналися роботи Пітера Купера Г’юїтта, Елмера Сперрі та Лоуренса Сперрі, зокрема досвід створення гіроскопічної стабілізації.

Випробування 1917 року та безпілотні досліди 1918-го — різні етапи програми. Частина польотів виконувалася з людиною на борту для перевірки обладнання. Тому загальну дату початку випробувань не слід автоматично називати датою успішного повністю безпілотного польоту.

Що змінилося: літак почали розглядати як систему, здатну певний час підтримувати заданий режим без постійних дій пілота. Програма залишилася експериментальною; її не можна описувати як готову до регулярного застосування безпілотну авіацію.

3. Kettering Bug: ранній апарат із наперед заданим польотом

1918 · США — Експериментальна «повітряна торпеда»

Kettering Bug на архівному зображенні. Автор не встановлений. Public domain / Wikimedia Commons.
Kettering Bug на архівному зображенні. Автор не встановлений. Public domain / Wikimedia Commons.

Kettering Bug, створений під керівництвом Чарльза Кеттерінга, був невеликим безпілотним біпланом. Роботи почалися під час Першої світової війни, а льотні випробування — восени 1918 року. Перші спроби не були безумовним успіхом: проєкту ще бракувало надійності.

Це не розвідувальний дрон у сучасному розумінні й не літак, за яким оператор безперервно стежив через відеокамеру. Його задум належав до ранніх апаратів із наперед визначеним польотом, які в історичних джерелах називали «повітряними торпедами».

Національний музей ВПС США зазначає: до перемир’я було виготовлено менш ніж 50 апаратів, у бойових діях Bug не використовували. Значення проєкту — у поєднанні компактного літака з автоматикою. Музейна репродукція й оригінальний апарат 1918 року при цьому не є одним і тим самим експонатом.

4. RAE Larynx: між безпілотним літаком і крилатою ракетою

1927–1929 · Велика Британія — Експериментальний апарат із автоматичним керуванням

RAE Larynx на HMS Stronghold, липень 1927 року. Архівне фото з видання The Evolution of the Cruise Missile. Public domain / Wikimedia Commons.
RAE Larynx на HMS Stronghold, липень 1927 року. Архівне фото з видання The Evolution of the Cruise Missile. Public domain / Wikimedia Commons.

Larynx розробляли в британському Royal Aircraft Establishment. Його випробування наприкінці 1920-х продовжили пошук способів польоту без пілота, але вже в логіці дальнього одноразового апарата. Тому в історії техніки він стоїть також серед попередників крилатих ракет.

Важлива відмінність від радіокерованої мішені: у реалізованому задумі Larynx орієнтувався на автоматичне керування. Його не слід описувати як сучасний багаторазовий БпЛА з оператором, що веде політ за відео.

Що змінилося: експерименти охоплювали вже не лише можливість відірватися від землі без пілота, а й триваліший керований політ. Водночас успішний окремий дослід не означав готовності до широкого застосування. Для цієї підбірки Larynx показує межу, де історія безпілотної авіації перетинається з історією ракетної техніки.

5. de Havilland Queen Bee: безпілотник як багаторазова мішень

1935 · Велика Британія — Радіокерована повітряна мішень

Збережений Queen Bee LF858 (G-BLUZ), Кембл, 2008 рік. Фото: Adrian Pingstone. Public domain / Wikimedia Commons.
Збережений Queen Bee LF858 (G-BLUZ), Кембл, 2008 рік. Фото: Adrian Pingstone. Public domain / Wikimedia Commons.

Queen Bee перетворив ідею радіокерованого літака на практичний засіб підготовки зенітників. Розробка de Havilland середини 1930-х була пов’язана з конструкціями легких біпланів компанії, проте не кожен Tiger Moth на старому фото є Queen Bee.

Апарат міг керуватися дистанційно, а можливість пілотованого польоту використовували для окремих завдань, зокрема перегону й випробувань. Існували колісні та поплавкові виконання. Це важливе нагадування: наявність кабіни не завжди означає, що літак не міг бути безпілотним.

На відміну від одноразових ранніх експериментів, тут вагомою була ідея повторного використання. Queen Bee часто згадують у розповідях про походження слова drone, але сама назва не робить його беззаперечно першим безпілотним літаком у світі. Фото в профілі показує збережений апарат у 2008 році, а не випробування 1935-го.

6. Airspeed Queen Wasp: наступник, який не став масовим

1937 · Велика Британія — Дослідний літак-мішень

Поплавковий Airspeed Queen Wasp. Офіційне британське фото приблизно 1939 року. Public domain / Wikimedia Commons.
Поплавковий Airspeed Queen Wasp. Офіційне британське фото приблизно 1939 року. Public domain / Wikimedia Commons.

Airspeed AS.30 Queen Wasp створювали як нову радіокеровану мішень для британської авіації та флоту. Перший політ відбувся 11 червня 1937 року. Як і в Queen Bee, передбачали виконання для різних умов експлуатації — із колесами та поплавками.

На фото легко помітити, наскільки ці ранні безпілотні системи зовні нагадували звичайні літаки своєї доби. Основна новизна полягала не у фантастичному силуеті, а в обладнанні та способі керування.

Queen Wasp важливий і як приклад незавершеної заміни: очікуваного великого серійного випуску не сталося. У хронології безпілотної авіації потрібно залишати місце таким проєктам. Вони показують, що після вдалого прототипу ще потрібні надійність, зрозуміла потреба замовника й виробниче рішення. Рік першого польоту тут не означає початку масової служби.

7. Radioplane OQ-2: перехід до серійних мішеней

Початок 1940-х · США — Серійна радіокерована мішень

Radioplane OQ-2A — модифікація сімейства OQ-2. Фото: Greg Goebel. Public domain / Wikimedia Commons.
Radioplane OQ-2A — модифікація сімейства OQ-2. Фото: Greg Goebel. Public domain / Wikimedia Commons.

Історія OQ-2 пов’язана з Radioplane та Реджинальдом Денні. Невеликий радіокерований літак призначався для навчання стрільбі по повітряних цілях. На початку 1940-х такі системи почали замовляти серійно, а не лише випробовувати як одиничні дослідні апарати.

Це був важливий виробничий поворот: безпілотник став спеціалізованим виробом для повторюваного завдання. Розвиток ішов паралельно з підготовкою операторів, обслуговуванням і випуском наступних модифікацій.

У відкритих оглядах часто змішують цифри для OQ-2, OQ-3 та всіх апаратів Radioplane воєнного періоду. Тут ми не переносимо загальний випуск компанії на одну модель. Так само на фото чесно названо OQ-2A, а не приховано відмінність модифікації. Це приклад того, як до історії дронів увійшла серійність, хоча призначення залишалося переважно навчальним.

8. Naval Aircraft Factory TDN-1: телевізійне керування як експеримент

1942–1943 · США — Дослідний дистанційно керований літак

TDN-1 під час першого пілотованого польоту цього апарата, 19 травня 1943 року. Фото: U.S. Navy, 80-G-387145. Public domain / Wikimedia Commons.
TDN-1 під час першого пілотованого польоту цього апарата, 19 травня 1943 року. Фото: U.S. Navy, 80-G-387145. Public domain / Wikimedia Commons.

TDN-1 розробляли для ВМС США під час Другої світової війни. Програма досліджувала можливості дистанційного керування із застосуванням телевізійного зображення. Перший політ прототипу датують листопадом 1942 року; подальші випробування тривали у 1943-му.

Для перевірок літак мав можливість пілотованого польоту. Саме тому архівний знімок із людиною на борту не спростовує безпілотного задуму, але й не може бути підписаний як доказ безпілотного бойового вильоту.

До оперативного застосування TDN-1 не дійшов. Його місце в добірці — етап відпрацювання системи, у якій оператор отримує інформацію з самого літального апарата. Це вже інший рівень, ніж спостерігати за мішенню із землі. Водночас рання телевізійна система не дорівнює сучасному цифровому каналу або автономному розпізнаванню об’єктів.

9. Interstate TDR-1: обмежене застосування у 1944 році

1942 / 1944 · США — Телевізійно керований безпілотний літак

Interstate TDR-1 у польоті. Архівне фото: U.S. Navy. Public domain / Wikimedia Commons.
Interstate TDR-1 у польоті. Архівне фото: U.S. Navy. Public domain / Wikimedia Commons.

Interstate TDR-1 також розвивав телевізійне дистанційне керування для ВМС США, але його історія не завершилася тільки дослідами. Після розробки та випробувань апарати обмежено застосували на Тихому океані восени 1944 року.

У цій системі рішення залишалося за людиною: оператор використовував телевізійне зображення й команди керування. Називати таку схему штучним інтелектом або самостійним вибором цілей було б історично неправильно.

TDR-1 допомагає розрізнити три події, які часто зливають в одну дату: перший політ, готовність системи та фактичне застосування. Програма виявилася короткою і не стала безперервною лінією масової експлуатації. Проте вона засвідчила, що безпілотний літальний апарат може бути частиною ширшого комплексу — з носієм керування, передаванням зображення та підготовленим оператором. Це набагато більше, ніж просто літак без кабіни.

10. Ryan Firebee: реактивний поворот на початку 1950-х

1951 · США — Реактивна повітряна мішень

KDA-1 — морська версія раннього Ryan Firebee, приблизно 1953 рік. Фото: U.S. Navy. Public domain / Wikimedia Commons.
KDA-1 — морська версія раннього Ryan Firebee, приблизно 1953 рік. Фото: U.S. Navy. Public domain / Wikimedia Commons.

Перший політ сімейства Ryan Firebee відбувся у 1951 році. Ранні Q-2 та морські KDA-1 представляли вже реактивне покоління повітряних мішеней. За виглядом і завданнями це помітний крок від біпланів міжвоєнної доби.

Важливо не змішувати покоління: ранній Firebee мав характерний повітрозабірник у носі. Пізніші BQM-34 отримали іншу конструкцію, а розвідувальні похідні сімейства — власне оснащення й історію. Їхні характеристики не можна без пояснення приписувати першому апарату 1951 року.

Firebee завершує нашу історичну десятку як місток до тривалих післявоєнних програм безпілотної авіації. Подальші десятиліття принесли нові засоби навігації, розвідки та передавання даних. Але базові питання — як керувати апаратом, підтримувати його політ і зробити систему придатною до регулярної роботи — уже були поставлені попередниками.

Коротка хронологія

  1. Британські досліди Aerial Target; початок льотних перевірок програми Hewitt–Sperry.

  2. Випробування Kettering Bug. До бойового використання апарат не дійшов.

  3. Початок серії випробувань RAE Larynx, яка тривала до 1929 року.

  4. Queen Bee — етап практичних радіокерованих мішеней.

  5. Перший політ Airspeed Queen Wasp.

  6. Серійні замовлення Radioplane OQ-2 на початку 1940-х.

  7. Розвиток телевізійного керування: програми TDN та TDR.

  8. Обмежене оперативне застосування Interstate TDR-1 на Тихому океані.

  9. Перший політ раннього Ryan Firebee — перехід до реактивних мішеней.

Питання та відповіді

Який дрон був найпершим?

Єдиної відповіді без визначення критеріїв немає. Ранні радіокеровані літаки, апарати з автопілотом і серійні мішені належать до різних етапів. У цій підбірці починаємо з літакових експериментів 1917 року; повітряні кулі та безпілотні човни до її меж не входять.

Чим радіокерування відрізняється від автопілота?

Радіокерування передає команди оператора. Автопілот автоматично підтримує певні параметри польоту. Ці можливості можуть поєднуватися, але жодна окремо не означає сучасної повної автономності.

Чому тут є «повітряні торпеди»?

Розвиток безпілотних літаків і ранніх крилатих ракет частково перетинався. Bug і Larynx включені як історичні приклади цього перетину; вони не подані як багаторазові розвідувальні дрони.

Чому на деяких фото є кабіна або пілот?

Окремі апарати могли літати з пілотом під час перевірок чи перегону, хоча передбачали дистанційне керування. Зокрема, фото TDN-1 підписано як пілотоване випробування. Фото Queen Bee показує збережений апарат у 2008 році.

Чи можна порівнювати ці апарати за сучасними характеристиками?

Лише з урахуванням конкретної версії, року та умов. Різні призначення й неповні історичні дані роблять універсальний рейтинг оманливим. Тому тут є хронологія та пояснення ролей, без вигаданих оцінок і спільної таблиці непорівнюваних показників.

Джерела

  1. Wikipedia — British unmanned aerial vehicles of World War I

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

  2. Wikipedia — Hewitt-Sperry Automatic Airplane

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

  3. Wikipedia — Kettering Bug

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

  4. Wikipedia — RAE Larynx

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

Показати інші джерела (7)
  1. Wikipedia — De Havilland Tiger Moth

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

  2. Wikipedia — Airspeed Queen Wasp

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

  3. Wikipedia — Radioplane OQ-2

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

  4. Wikipedia — Naval Aircraft Factory TDN

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

  5. Wikipedia — Interstate TDR

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

  6. Wikipedia — Ryan Firebee

    Wikipedia · Перевірено: 2026-11-22

  7. Kettering Aerial Torpedo “Bug” — National Museum of the USAF

    National Museum of the U.S. Air Force · Перевірено: 2026-11-22

Походження зображень

Походження дев’яти архівних фотографій

Архівні фото відтворені без змін. Позначення public domain перевірено на сторінках Wikimedia Commons 22.11.2026. Автори та контекст наведені під кожним зображенням.